ЗВІТ ЗА 10.08.2014
Нарешті! Рибалка. Вирвався. Юхууу!!! Головень, головень, головень!
Давно хотілось ціленаправлено поохотитись на крупного кленя. Проблема в тому, що вода цього року постійно скаче, риба мігрує і шукати його потрібно щоразу хрін зна де. А ще часто не вистачає сили волі відірватись від ловлі дрібного головеня, який активно атакує мікроблешні. Цього разу знову йду і наказую собі шукати тільки крупного головатого. Тільки крупного. Повторюю, як мантру.
По приїзду на річку все забувається – іду відриватись по «спортивному» кленю на старих точках. Перша мовчить, на другій відмічаюсь двома хвостами, а всі решта мовчать, як риби…Дивно. Списую на повний місяць, який, до того ж, ще і в перигеї (найближча відстань від Землі до орбіти Місяця). У інших учасників процесу та сама історія. Кльов на 3-.
До 10:00 експериментую з блешнями, постійно переміщуюсь, змінюю кути і горизонти проводок, але заробляю тільки пару мікро-ударчиків і виходів дітей і внуків головня. І це все на перевірених точках. Печаль. Надія на крупняк тане. Треба щось змінювати.
Першим ділом зупиняюсь на блешнях з фіолетовим тілом замість чорного – вода трохи помутнішала з минулих рибалок. Експериментую з локаціями. І – о чудо – на новому місці попадаю в головневе ельдорадо. Холості удари, сходи, виходи, результативні підсічки – 20 хвилин відриваюсь, не сходячи з місця. Риба була знайдена на середині річки вище переката. Але розмір не той, на який цілився, сидячи в автобусі. Тому шукаєм далі.
Сонце вже високо і вирішую змінити стратегію ще раз. Обловлюю глибокі затінки під деревами. Хоча діло це накладне, бо блешні втрачаються. Завжди хочеться «облизати» коливалкою аж мало не коріння підмитого дерева. Але кльову нема. Немає, навіть, ударів чи виходів. Тупо ноль.
Отак і ходжу по березі, проціджуючи воду. І заробляю ПОКЛЬОВКУ. Це точно ВІН. Томив я ЙОГО хвилин 5, сидячи на обриві в мій зріст. А потім задумався: а як я ЙОГО підніму наверх? Підіймати спінінгом страшно – можна вломити. За шнур теж страшно – один тріпок головою і прощай рибина. Вирішую лізти в воду. Однією рукою роззуваюся і знімаю штани, другою «рулюю» головенем, щоб не вскочив у сусідні корчі. Але все закінчилось благополучно: дістав, фотосесія і утоплення. Послав «за мамкою». Думається, там і його мамка є. Здоровенна, мабуть.
Рулила коливалка 3,5 грама з фіолетовим тілом і червоним хвостиком, яку я сам і пофарбував. Просто люблю експериментувати з кольором. Всі фабричні окраси мною були обриблені і зараз постійно експериментую. Не зациклюйтесь на «рідних» кольорах, шукайте свій. Це дає плоди.
На одній із коряг залишаю останню фіолетову блешню і вирішую йти на автобус. По дорозі заходжу ще на один знайомий перекат. Роблю все, як з попереднім – обловлюю середину річки вище порога. Результат аналогічний: з першої проводки головень, з другої – головень, з третьої – удар. Пробую добрати останнього кленя, але вішаю блешню на мертвому зачепі. Ну…явний сигнал, що пора додому. Що і роблю.
Всім НХНЛ!